Нас сорок вісім мільйонів,
В карманах ми носим патронів,
Курячих, різних ґатунків,
Уже не пригодних для шлунків.
Всі в бажанні ми єдині,
В рідній неньці Україні,
У потворне лице,
Охочим влучити яйцем.
Ось дивись – Бандюк упав,
Хтось із нас таки попав.
Похилився та поплив,
Мабуть в штанці навалив.
Закричали всі «братки»,
- «розірвемо на шматки»
- Де цей бік, козел и жлоб,
Що попав «Надёжи» в лоб?
Враз борця вони схопили,
В буцегарню засадили.
А «Надійного» в палати,
Лікарствами відливати.
Капельниці та пігулки,
Та уколи в обі булки,
Клізму мабуть уставляли,
Бо невдовзі відкачали.
Та багатог в нас народу,
Щоб набить потворі морду,
В кожнім місті наш майдан,
Яйком влучить йому в жбан.
Від Карпат і до дніпра,
Він отримая ядра.
Хай залізе в шахту він,
«Брат», «Пахан» і сучий син.
Ми не хочимо при владі,
Бачить бандюків і гадів,
А для кожного дільця,
Завжди знайдемо яйця.
Спілка здорових на голову Українців.