Ліні Костенко
Поетесі, письменниці
(04.04.2010)
Я вперше чую Голос України вільний.
З телеекрана віє вітер весняний. . .
Прозорий, чистий, свіжістю духмяний
І в ювілеї, неповторнім, молодий!
Телеекран, забруднений брехливим родом,
Та посмішками глузду над народом. . .
Ваш Голос-вітер – то гірське привілля,
Потрібен українцям, як весняне водопілля!
Це лиш струмок, що пробирається крізь ворох,
Крізь мотлох вереску у правлячих верхах.
Він України держимордам лютий ворог,
Бо бруд висвітлює, тотальний, в їх шляхах!
Ця іскорка духовної краси, свободи,
Що ледве теплиться в людських серцях,
Надію залишає Українському Народу,
Надію і наснагу в чисті джерельця!
За Вашу віру в Українську Душу,
Вклонитися я щиро мушу.
За Вашу мужність і Месії Долю,
І віру у майбутню України Волю. . !