п яний

Женя Кондратенко
Підійдеш ти
Візьмеш за плечі
Якого дідька, спакував ти свої речі?
Тобі погано?
І поцілуєш,
якщо я не спиню, то ти мене зґвалтуєш
І це як завжди
Я не пручаюсь
Тільки повільно в ліжку потім відключаюсь
І всі ці зорі
І всі прикраси
Чому любов перероста’ в таку відразу?

Що мені робити? Ти не скажеш? -Я не зна’
Як далі мені жити? – Хлопче, це ж твоє життя!
Я знаю обіцяв, що будемо до смерті вдвох
Але я зараз думаю що то був зайвий крок

Я зараз п’яний, п’яний, хоча був бездоганний, хоча був нездоланий я.
Шляг мене трафив, трафив, я шлях свій втратив, немов на страті я
Всього замало стало і все зламалось, прийди й врятуй мене
Ми повтікаймо, тримай мене, бо я втрачаю все, бо я втрачаю все

Колись у двох нам
Було безпечно
Тепер один з нас тут дуже недоречний
Бо це моє життя
А то твоє життя
Мені не зручно більш’ з тобою, але невинен я

І не питай мене чия провина! Я не зна’
Може вона твоя, ні, «не може», а твоя
Не хочеш бачити з собою інших –ні!
Ну що ж, тоді все буде гірше – жди!

І я знов п’яний, п’яний, якийсь я безталанний, хоча був у нірвані я.
Начебто любиш, любиш, але так згубиш, мене ти згубиш, так!

Стоп!
У мене голова болить від наших балачок
Я знаю що колись потрапив тобі на гачок
Але все скінчено й зараз я йду, бувай!
А ти роби що хочеш, хочеш навіть проклинай!
Але всі знаємо до чого це приводить нас
Налигавшись до чортів ми дзвонимо у пізній час…
І я себе тримав, я сильний, я себе тримав
Але не зміг, взяв й зателефонував

Я зараз п’яний, п’яний, хоча був бездоганний, хоча був нездоланий я.
Шляг мене трафив, трафив, я шлях свій втратив, немов на страті я
І я не знаю, не знаю, втрачаю, я все
Підійди й забери мене, підніми мене, до себе відвези мене…