На коліна стає навіть Ніч,
Вчувши перші акорди сміху...
Я - давно вже на них, через очі і через той сміх,
Ви - сама Досконалість! Дозвольте любити Вас тихо
І на мапи на Ваші лягти, ніби пил, або сніг...
Не стосуючись Вас...не торкаючись, в замилуванні
Уявляти дозвольте Ваш вранішній сон, що вже став за зеніт,
В ньому - Ви, на рожево-блідих простирадлах Світання,
Розправляєте рученьки - крила, в уявному леті на Схід.
Уявляти дозвольте пробудження тиху молитву,
Тріпотіння пухнастих, із золотом, заспанних вій,
Мить повернення думки до тих, рефлекторно відкритих
Оченят глибини Океанської, ангеле мій!
Можна я не вбиватиму цих почуттів дивовижних?
Серце в дірах від куль ізблагалося дати їм шанс...
Ні...Не треба взаємності, я тільки поруч посиджу
Тихим привидом, приводом ближче побути до Вас...
Ви - не мій...В цьому є надзвичайні страждання і горе,
Але разом із ними - найвище натхнення і сенс
І моє безрозсудне, од світу приховане "Хвора..."
Як на мене - інтимніше за поцілунки і секс....
(29\04\2012)