Зорі сяйвом мерехтливим
зір чарують.
Місяць пильно ночі диво
сторожує.
На ставку латаття квіти
білосніжні
Перешіптуються з вітром,
чуєш, ніжно.
А ще, чуєш, пісня лине
над полями,
Як кохав козак дівчину
до нестями.
Тільки в парі бути доля
не судила.
Ніч заслухалась, росою
просльозилась.