Господи, гніву пречистого
благаю — не май за зле.
Де не стоятиму — вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Думою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
і благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене від біди вберегти.
Господи, гнева пречистого,
сердцем молю, – не держи.
Всюду, где нужно, - выстою.
Спасибо за то, что жил.
Жизнь мою, пусть надеждой,
Я продолжаю в веках.
Мысли мои по-прежнему
Воспринимают всё так,
как меня мама учила
в часы расставаний и встреч.
Так что, не зря не случилось
меня от беды уберечь.