Одного разу дикий яструб
Над голубом пожартувати захотів.
Сказав: лети зі мною милий друже,
Побачиш скільки є на світі див.
А голуб ,спокусивсь на славу,
На велич, красномовність слів.
Взлетів до неба,аж до хмар діставши,
Тай яструбом летів, у низ.
Та до землі не долетівши,
Хотів взлетіти знову в вись,
Він зачепивсь об крону дерева,
І полетів до долу , вниз.
Ой яструбе, мій брате!
Спаси мене бо розібюсь.
Допоможи мені, мій милий друже,
Я жити хочу, смерті я боюсь.
А яструб, засміявся диким сміхом,
І вітром буйним над бідолашним пролетів.
Та як посмів мені ти бути другом,
Та ти ніхто, а я вже бачиш цар птахів.
От бачте ви, які бувають друзі,
То ж не купляйтесь на облесливі слова.
А на землі тепер калюжа крові,
І молодого голуба - нема.