У твоєму місті забагато смертей.
Осіб твого ж віку й тих самих занять.
Це відмічають локальні оглядачі.
Зникають ваші під'їзди і клуби,
Реставруються площі.
Жебраки під центральним собором
Лишаються.
Зростають податки на прибутки,
Тепло й повітря.
Їх підпільно розпродують
Буддистські монахи у парку Горького.
В кожному з твоїх міст є свої
Ділери-аналітики, що торгують теплом і смертю.
Але в тому, що любиш найбільше,
Першотравень ловить тебе на гарячому.
Ядучою зеленню заливаючи
Понівечену повінню набережну.
Знаєш, навіть не страшно,
Але надто багато жертв.
Це як вибухи у підземці –
Все починається буденно
Й несподівано завершується.
В умовах високого тиску
Й підвищеної небезпеки
Поїзд стоїть в тунелі.
І алхімік у жовтій рясі
Відсипає тобі рівно стакан спокою.
Він, як завжди, палений – половина відчаю.
Загортаєш в гарячий папір – все змішається..
Першотравень ліхтариком в твій вагон –
Нахабно так.
Так хапає за руку страх
І смс із чиїмось "назавжди"
Зрадницьки дзеленчить у кишені.
Надто багато прощань
У твоєму місті на ці свята.
Статистика.