(По мотивам драмы-феерии Леси Украинки "Лісова пісня")
*Мавка - лесная Русалка.
Я книжку відкриту держу на колінах
І вітер сторінки гойда.
А в мріях далеко-далеко я лину,
До лісу, де Мавка жила.
У темному лісі, у древньому лісі
Простора галява була.
Тендітна берізка в зеленому листі
Стояла там, ніби жива.
И дуб там старезний, кріпкий, величезний,
Немов би якийсь богатир,
Зелений і мудрий, як старець почесний,
Дивився на цей дивний мир.
Струмок полохливий, веселий, бурхливий,
Із лісу, всміхаючись, вбіг.
Побачив Русалку і, завжди ігривий,
Він тихим ставочком застиг.
Блідні Потерчата, як мАлі хлоп'ята,
Зажили у тихім ставку.
А сивий Водяник, Русалоччин тато,
Пильнує на доньку струнку.
Прокинувся ранок, рожевий світанок,
З собою усмішки приніс,
Відразу прокинувсь, полинув у танок
Казковий, здивований ліс.
Поважний і жвавий, у шатах весняних
Іде між дерев Лісовик.
Калина і ясень, мов двоє коханих,
Стоятимуть, мабуть, весь вік.
У цьому куточку, чарівному краю,
Надії та щастя повна,
Жила собі Мавка, мов квітка із гаю,
Не знала про зраду вона.
Звіриную мову легко розуміла
І шепіт рослин и дерев.
І мріяти палко та Мавка уміла –
Таку її знав дядько Лев.
Ніжна в коханні і вірна до гробу,
Тонка, поетична душа,
За серце співуче, не тільки за вроду,
Кохала вона Лукаша.
Якщо кому-небудь поміч потрібна,
То Мавка відразу прийде.
Що зможе – поможе, як річка та срібна,
Що людям відраду несе.
І Мавку ту милу я так розумію,
Немов би вона – я сама.
Вона, навіть, більше похожа на мрію
І в серці моїм не вмира.