Як хочеться вiчного кохання,
справжнiх й чистих почуттiв.
Та нажаль слова цi всi - зiтхання,
забутi цифри наших номерiв...
Ти думав про мене з ночi до рання,
а я йшла незамiчаючи поверхiв.
Тодi я не розумiла свого бажання,
незнала фарбу своїх кольорiв...
I наснилось менi наше вiнчання,
й зрозумiла, що мiй вогонь для тебе горiв!
Проте подарок вiд тебе для мене - мовчання;
й запис на стiнi: "...а я так хотiв..."