Блакить! Це я... прийшла з печер журби
Послухать хлюпотіння хвиль гортанне,
Зустріть галери знову на світанні
І тінь воскреслу весел золотих.
Самотні руки в пошуках монархів,
В їх бородах втішалась соляних,
Я плакала. Тріумфів доказ зник,
Сплив у патьоках по кормі на барках.
Я чую в мушлях звуки сурм воскреслі,
Воєнні ритми у польоті весел,
Співання веслярів шаманно лине,
На прові Боги в героїчнім злеті,
Від посмішок їдких нуртує піна,
Обійми їх поблажливі й суєтні.
Paul Valеry Helene
Azur ! c’est moi... Je viens des grottes de la mort
Entendre l’onde se rompre aux degr;s sonores,
Et je revois les gal;res dans les aurores
Ressuciter de l’ombre au fil des rames d’or.
Mes solitaires mains appellent les monarques
Dont la barbe de sel amusait mes doigts purs ;
Je pleurais. Ils chantaient leurs triomphes obscurs
Et les golfes enfuis aux poupes de leurs barques.
J’entends les conques profondes et les clairons
Militaires rythmer le vol des avirons ;
Le chant clair des rameurs enchaїnes le tumulte,
Et les Dieux, а la proue hеroїque exaltеs
Dans leur sourire antique et que l'ecume insulte,
Tendent vers moi leurs bras indulgents et sculptes.
Картина Бі Гуко " Helene"