Твій образ в мерехтінні вікон,
Приходить десь з нічною прохолодою,
В руках,
Тримаєш нікон,
Або кенон,
Із насолодою,
Торкаюсь твоїх стегон,
Цілую шкіру,
Що з відтінком позолоти,
Мені здавалось, я давно вже втратив віру,
І навкруги,
Усе пливло, або хиталось,
Та береги,
Приймають свої обриси,
Твої Образи..