я захворіла дощем, подихом тисячі голок водневих
Я захворіла теплом, і з головою стрИбнула в небо
Я захопилась на мить, і знову зупинка невтішно пустує
Знову навколо гримить та шумить, а я мов німа -
не кажу і не чую...
Я захворіла дощем, мені не хватає і пінти вологи
Я захворіла теплом, бо босі і досі ногИ у дороги
Я захопилась на мить - зіграла у ігри,що досить дорослі
Вітер навкругИ листя вертить, а я мов сліпа -
Вже вінок у волоссі...
Я захворіла дощем..Не має причини - не має прокази.
На небі за лівим плечем, квіти веселки сходять відразу
І захопившись на мить,ТУТ, босонІж загубившись
Я намагаюсь збагнуть, чом дощ розквітає лише зупинившись?