* * *
Я в доме твоём – словно птица в грозу –
душа не распята и мир без разбоя.
И небо над нами, и звёзды внизу, –
хоть миг, хоть минуту побыть бы с тобою!
Безумный сей мир, этот свет на краю, –
расслышал ли ты рёв девятого вала?
За адской оградой, в каком же раю
в слезах я под утро тебя целовала?
Пусть светят в тиши золотые слова,
но мрак тех волшебных высот не пригубит.
Покамест ты рядом – я буду жива.
Покамест ты любишь - нас мир не погубит.
* * *
Я в домі твоєму – як птиця в грозу –
душа нерозп'ята і світ без розбою.
І небо над нами, і зорі внизу, –
о, мить, о, хвилину побути з тобою!
Цей світ збожеволів, цей світ на краю, –
ти чуєш ревіння дев'ятого валу?
За брамою пекла, в якому раю
в сльозах я під ранок тебе цілувала?
Хай світяться в тиші співучі слова,
і морок ніколи вже їх не поглине.
Допоки ти поруч – я буду жива.
Допоки ти любиш – цей світ не загине.