До чого швидко роки йдуть!
Куди вони мене несуть?
Не так давно, неначе вчора,
Я перший раз пішов до школи.
Літа минали, мчали дні,
А щастя не зустрілося мені.
Пройшов дитинства час веселий,
А юність? Зникла мов для мене,
Неначе я не знав її.
Куди ведуть шляхи мої?
Я бачив степ і ліс дрімучий.
Пологий берег, море, кручі.
Що бачив, до вподоби все.
Нехай життя мене несе,
Де шум річок і темні ниви,
Де свисти вітру, птахів співи,
Блакить небес і колір хмар,
Північний холод, півдня жар.
Летять літа, мов ті вітри...
Слідів, о вітре, не зітри! ХІІ 1940 Барабаш – Левада
***