Сьогодні ніч немов у сні:
Все перший сніг летить,
Минуле навіва мені.
Розбудить в серці знов вогні
Та незабутня нами мить.
І тихо – тихо навкруги,
Тайга глуха мовчить.
А сніг легенький і пухкий
Вкриває землю, лист сухий
Під місяцем блищить.
Приємно згадку нам носить.
Для чого? – запитай.
Щоб десь в душі аж схоронить
І звуки слів не загасить,
Тих слів: “ Не забувай!”
І не забудеш, любий друг.
Є пам’ять у людей.
Дивися, місяць як навкруг
Розсипав світло серед лук,
Назустріч нам іде. 26 ХІ 1940 Барабаш – Левада