Ідуть з життя, на жаль, від нас Великі,
Це біль живим, як не крути, природня...
А пам'ять душу розриває криком,
Проте такі... Такі путі господні...
А нам, за те що ми радієм світу,
За змогу побродити по росі,
В надії не одне зустріти літо,
І осінь не одну в своїй красі -
Потрібно теж залишити нащадкам,
Щоб в їх серцях ніколи не згасав
Той вогник, що зостанеться на згадку
Від вчинків наших, слів і добрих справ...