Думи... Зграя воронів на плечі.
Не злічити їх і не спинить.
І бажання десь мої далече –
Невблаганна горісная мить.
І в пізнанні звірені дороги
Не пускають душу в даль свою.
І колись подолані пороги
Знов тримають доленьку мою.
І вуста палають не від меду,-
Вуст твоїх невипитий нектар
Так далеко... І бажання злету
Давить серце,- нелегкий тягар.
На долонях слід лишили роси...
І звенить відлуння чудних днів.
А дощів потік – дівочі коси,
Нищить ніжну паутину снів...
_______________________________
Огромное спасибо Ларисе Семиколеновой
за перевод на русский язык
http://www.stihi.ru/2012/05/21/10516
МОИ ДУМЫ
Мои думы что стая ворон -
Не исчислить их и не столкнуть.
И желания в прошлом давно -
Неизбежный и горестный путь.
Грузом память знакомых дорог,
Не даёт вольной птицей парить.
И хотел бы шагнуть за порог,
Только дверь не по силам открыть.
И уста не от мёда горят -
Губ твоих недопитый нектар
Так далёк. И познания яд
Сердце студит и тушит пожар.
На ладони упала роса,
И опять я в плену чудных дней.
И мерещится девы коса
За завесой прошедших дождей.
Картинка із інтернету