Можна у себе спитати: " Чи варто? "
Варто буденність сприймати всерйоз?
Ділити межу на "фінішу" й "старту",
Сльозами вмивати черговий курйоз?
Чи це варте того, щоб перейматись?
Тремтіти всім тілом й душею за те,
Щоб над безглуздям сумлінно вагатись,
Впускати в життя все байдуже й пусте?
Давайте збагнемо просту щиру правду,
Як з давніх-давен, в предків мудрість черпай:
Живи і радій, щоб не сталося - завжди,
В кришталеві думки суєти не впускай!