Моя маленька Батьківщина,
Безкрає небо і поля,
Ліси і гори, жовті ниви,
Далеких пращурів земля.
Тебе ділили, розоряли,
Збирали щедро данину,
Людей рабами поробили
На сотню літ .І не одну...
А ти вся змучена, мовчазно ,
Терпляче зносила той гніт...
І лиш в серцях своїх нащадків,
Залишила кривавий слід!
Минали роки і століття,
А що змінилось навкруги?
Все ті ж раби у лихолітті
І друзі – перші вороги.
Немає місця Богу в душах,
Лише злоба і пустота.
Коли ж цей адський круг порушать,
Щоб дати місце для Христа?