У долоні моєї й твоєї свідомості
заколисується думка.
У дірявому гамаку моїх ліній
топляться її дистрофічні пальчики.
Їй хочеться зіп'ястися на ноги
і навчитися ходити,
забувши про свій розлад росту.
По поверхні моїх нервів пробіг ботекс.
Я злякалася:
невже ті поганці
приречуть і мої думки
на дешеву пластику
мрії під сіном.