Поет

Марина Ковырина
Він  народився  з  чистою  душею,
Розквітло  слово  на  рядку,
Прикрасив  ніжністю  алею,
Що  серед  сірості  і  бур'яну.

І  розцвіли  вмить  пелюстки  троянди,
Ледь  чутно  теплий  голос  пролунав.
Людина  сили,  щирості  і  правди,
Про  біль  свій  він  мужньо  промовчав.

Його  відверту  і  відкриту  душу
Господь  від  лиха  вбереже.
Із  ним  під  руку  Янгол-охоронець
Крокує  й  пильно  стереже.

Прозорість  джерела,  що  в  нім  пульсує,
Що  б'ється  в  серці  і  палає,  як  вогонь,
Не  кожен  зрозуміє  і  почує,
А  я  не  залишуся  осторонь.

Приєднуюся  до  всіх  майстрів-поетів  - 
Порив  душі  його  перехопить  змогла.
Він  не  самітник!  Скромний  геній,
В  душі  розквітла  сонячна  весна.

Очами  пробігаюсь  по  рядочку
І  щось  всередині,  як  вогник  запалав.
Його  вірші,  як  українка  у  віночку  - 
Така  красива,  щира  і  проста.

Слова  водночас  мужні  і  незламні,,
Змальовують  його  тернистий  шлях.
Він  народився  зовсім  не  звичайним  - 
Поет  -  його  покликання  й  життєвий  знак!