... кожного ранку
вітер наповнює змістом
твої фіранки –
вітрила корабля
під назвою "кухня".
... кожного ранку,
зазираючи у філіжанки,
наповнені кавою,
гадаєш: "змінювати ави
чи світ?", а вітер
лагідно шепоче моє: "Ave!
привіт! то що? разом?
be or not to be?"
І! Присвячується Тобі.
________________________
«До зустрічі» та «Прощавай!» –
це різні речі.
ми з тобою пливемо…
Застиглі світи. Різні течії.
Я шукаю тебе у реченні,
краплями падають крапки і коми,
Я малюю з тебе ікони,
та жодного слова про це. Нікому.
Я малюю з тебе тексти,
в них немає логіки, сексу, сенсу.
Я – сам собі цензор.
літери пливуть за мною. Рікою.
Ахеронтом, а може Серетом.
Серед днів загублене Дерево
проростає корінням в пітьмі забуття...
скажи: ти є?.. чи була?
Застиглі світі. Різні течії.
Я шукаю себе у реченні.
мелодію ліричного тексту змінює пауза.
музика думок наповнена хаосом.
ще один такт, й ще одна вольта.
І я не Трістан, і ти – не Ізольда.
ми – діти століть, загублені в часі,
в океані слів шукаю причину мовчання.
Загублені між двозначних крапок і літер,
за вікном душі падає дощ, дихає вітер.
Ми загублені поміж світла й тіні.
Дні дедалі похмуріші, сірі.
а небо, кажуть, колись
було... блакитно-синім...
мелодію ліричного тексту змінює пауза.
музика думок наповнена хаосом.
іллюзії.
куля не потрапляє до лузи.
напевно, я просто звичайний лузер,
але життя - це не більярд
ще один день,
відстань до щастя не більша за ярд.
в сантиметрах - це 91.44,
але я рахую на кілометри та милі,
і щось заважає нам, Мила...
24.05.2012