він:
надто замкнений. все у нього гаразд.
в кімнаті світло, коньяк. на кухні - газ.
в кишені, здається, дріб'язок - тридцять три,
у грудях - серце. у голові - вітри.
в тонких, ламких пальцях - чарівні ключі.
вони зачиняють сни, що приходять вночі.
вони недоречні. болісні. надто ті,
що налягають, коли він на самоті.
у них бринить заборонене кляте ім'я,
і хворий ти. і рана наскрізна моя.
йому б тікати. він в полі воїн один.
коли годинник рахує (нуль, нуль, нуль годин),
коли маєток пустий і болить голова,
до нього приходять, наче живі, слова.
і він борониться. й гине. тому що бій
нерівний. лютий. і надто нестерпний біль.
ти:
гордий. різкий. невпинний. ти - хворе дитя.
не знаєш ні волі, ні болю, ні каяття,
в тонких, логічних структурах твого буття
є існування, змагання, нема - життя.
в пів-серця. і хай би що. і триває гра
з твоїм довічним "вставай. одягайся. пора"
з твоїм "вимикай емоції. думай. гори"
ти - вільний раб власноруч створеної гри.
ти вже не вмієш інакше. і понад те -
не хочеш. усе примара. і золоте
тендітне серце - краще, коли мовчить.
слова - то твоя оборона: і меч, і щит.
та стигла, соком налита, шалена ніч
тебе зіштовхує с мороком - пліч о пліч;
тебе зіштовхує з колії - поряд мить,
в якій вже ніхто від тебе не захистить,
і ти зазирнеш у душу, у прірву, де ти
не можеш з самим собою на самоті.
я:
просто існую. слова - не охоплюють суті.
я той, чиє серце проламує ребра, груди.
я той, чий голос йде горлом чорною кров'ю,
я той, хто живе і той хто був вбитий любов'ю.
я той, хто і радий піти, та захоплений грою -
кохає. і те кохання - як поле бою.
і точно поцілять. і точно ніхто не врятує.
я той, хто себе коханням і болем гартує.
я той, хто слова перетворив на попіл.
я той, кого через півроку питають: хто ти.
кумедний воїн. нездара. "той хлопець з метро".
один із натовпу. стрічний. прозорий. ніхто...
я, врешті, був згоден на зрадника - та не зрадив.
до чорта слова, що не варті ні туги, ні сліз.
я хочу лише знати - навіщо зранив,
поки я щастя тобі на долонях ніс.
запізно шукати того, хто з нас перший схибив.
безглуздо шукати правду - бо не одна.
мені здається, що кожен отруту випив,
та помилився і не дістався дна.
але мені - мов вирок довічний - мовчати.
боліти серцем у моторошній самоті.
до тебе - на цвинтар, до нього - за власні грати.
словами наскрізь? аби ж то. вони - пусті.