Ось кілька днів уже
молюся я на тебе.
Ти - це єдине,що пов'язує з життям.
Для мого болю вже немає вороття.
Душа у муках
забуває небо.
Душа забуде все,
та не тебе.
Чи можна,зрештою,тебе колись забути?
І смуток...Голосу твого не чути.
Ясний твій образ
в сутіні пливе.
Не бачу рани я,
але душа болить...
Ти сонце,та чому мене так палиш?
Мовчанням більшого ти не розкажеш...
І не вбивай того,
що у мені бринить...