* * *
Фрау Вiнтер, панi Зимо!
Що там? Свастики крутiж
В сонцi? Може, серафими
Наближаються?.. Не спи ж!
Бо за лiсовим кордоном
Пре, мов танками, Весна.
Лiд потрощений... Понтони...
Диму й вибухiв стiна...
Рiчка кров’ю голубою
Славилась, а це, як нiч,
Гримостить передi мною,
Утiка пошвидше прiч.
I по всьому. Тане траур.
Ранок...
Панночка якась,
А можливо, юна фрау
Льолi прати узялась...