* * *
Дай вина з Твого гулкого дзбана!
А за те хоч крiвцю геть сточи —
Щоб не плакав спiзна i до рана,
Ближнiм би не муляв плачучи.
Адже й опинюся помiж дальнiх
Чи за тин, мов туча, махону —
Окайданять! Брилами придавлять,
Мов за вiк, за мить одну хмiльну.