Любов ходила боса... по стерні...
В вінку із мрій... не відчувала болю...
І враз гоїлись зранені ступні...
Від Вітру пестощів у тихім полі...
Вже солов"ї прощальну відспівали...
А Вітер ніс Любов у м"ятне ложе...
Там хвилювання у цілунках тамували...
Й плекали долю... на веселку схожу...