Життя в полоні. І що зосталось? – Щоденні втечі.
Самій від себе, від зобов'язань і метушні.
Відкриєш очі, розправиш крила… А то вже вечір.
За днями дні.
І буде завтра. І нове сонце над древнім містом
Своїм промінням прошиє душу мою наскрізь.
Вже не сховатись, бо ціль віднайдуть просвіти вістря
І зрушать вісь.
Між до і після, між була й буду, лише сьогодні.
Я помилялась, коли між ними звела стіну.
Спасибі, Боже, що так неждано напередодні
Збудив зі сну.
Життя на волі. А що позаду? – Щоденні втечі.
Тікали люди. Тікало сонце. Тікали дні.
Закрию очі, життя відбулось і жодних зречень
Від Я в мені.
2011