1
По отчому краю лиш вiтер
Лiтає... А ми не з таких.
Ми вже i не мрiєм злетiти,
На повний закопанi штих.
Прогаяли добру годину?
Чи просто снаги не було —
До слави рвонутись, кармiнно
Своє засвiтивши чоло?
Що думати! Думай не думай —
А люди лиш там, де вони.
Трусни ж хоч мене, вражотлуме,
За чуба угору рвони.
2
Наче море — перепливали
Туч галери нiчне село.
Сни знущалися, катували
I невольникiв, i зело.
Розгулялись хвилi зеленi
Й сивi.
Лоб у лоб — валуни.
Потонули щити черленi,
За батьками тонуть сини.
Хто накликав грозу ненатлу?
...Мне непотрiб чубатий — цi
Битi, топтанi, мов за правду,
Луки з квiтами у руцi...