Отак би дихав прохолодний...

* * *

Отак би дихав прохолодний
Вiтрець — i щоб у нiм болiв
Нiтрохи вже. Щоб нурт голодний,
Звiриний — з околу здалiв.

Якби ж отак, якби... О люди!
О роде мiй! О майбуття!
Як страшно жить... Як дико — всюди
Платить життями за життя...