* * *
Доки очi iще не гранiт,
Доки сльози витискує вiтер,
Не зiтреш мене, свiтку, на мiт —
Пучку пороху, пригорщу лiтер.
Не спiткнуся на схрещеннi трас —
Кулеметних немов, хоч нечутних...
...Знов знесилiв метал! Знов погас
Ще учора палаючий лютий.
Вчора думалось: веснам не буть,
Не зiйти нам з лихої орбiти,—
Та летять у незвiдану путь
Пучка пороху, пригорща лiтер.