* * *
Як я хотiв, щоб все жило i квiтло,
Свiтало в щастi бiльше, анiж я.
Щоб не звелось на вiники та мiтли,
Щоб не змело нi зiрочки до ям.
А як змело, то щоб лишило цятку
У попелi. Роздмухало, кудись
Несло в долонях — загадку i згадку
Про те, ким був я, що гукав у вись.