Ото й розмов, що в електричці,
Ото й життя, що до села,
Де бусол бавиться у річці,
Де дітям
Хата замала...
Ет, нащо зайве говорити —
І лютувать,
і катувать
Себе самого!
І сварити
Усіх, кому не звікувать
Отут спокійно...
Та вже й потім —
У небі цім,
у цих ґрунтах,
Политих кровію і потом —
За совість більше,
Ніж за страх...
Аби ж доріженьці не видно
Кінця!
Хай колія вузька...
О мово бідна
І свобідна,
Як Україна Слобідська!
1989