* * *
Несе кушпелу за край світу,
І крутиться в ній булава.
— Куди ти? Куди ти? Куди ти?.. —
Та обертом йде голова.
Царями одурений, в скруті.
І рвуть оселедець вітри...
Лиш видно — натомлені люди
Ногами бредуть догори.
Чого тобі, гетьмане п’яний,
Спини булавою грозу!..
Та шлях заростає дурманом,
Та сонце чманіє внизу.
Вгорі шелестить ковилою
Земля —
що не муля в боки...
А гетьман маха булавою —
І в прірву летять козаки.