* * *
Мов кобза грає...
Павутиння
Бринить за тридев’ять земель.
І тіні бродять попідтинню,
Живих вигукують з осель.
І сурми чути з високості,
І струми —
по сухій лозі.
Які у нас сьогодні гості!
І тане погляд в бірюзі...
Крізь них —
і далі, далі видно,
Туди, за тридев’ять земель.
І там, і тут розкішно й бідно...
І плаче сивий журавель.
І кобза грає біля тину,
І в очі сині
хтось мені
Очима дивиться сліпими
У павутинній сивизні.