Небом рожеві біжать носороги…
Казкова пейзажна лірика
Ми бачили це удвох
…Небом рожеві біжать носороги.
Гоцають зебри лілейно-лимонні.
Лев-альбінос ніс рожевий і вогкий
У фіолет на полях анемони
Вимастив. Місяця-жабку тендітні
Ловлять зелено-червоні лелеки.
Сині коали – барвінкові діти –
Бавляться хмарами. Темряву з глеків
Чорного всесвіту слоники жовті
Ллють на сади веселкового світу.
Барви його, що на спеці пожовкли,
Ніч підфарбує. І вранці омиту
У прохолоді і скупану в зорях
Землю загорне у бронзові маки.
Кажете, в мене - фантазія хвора?!
Маю я свідка – спитайте собаку!..
17.05.2011 СП №11105178630
Маячня нічного шляху
Записано під час довгої поїздки уночі через ліси. Прямо у машині на швидкості … багато кілометрів за годину. У правій руці – записничок, у лівій – кермо, олівець – у зубах. А що робити! Вірші двічі у гості не заходять.
…Хвостами комет посміхається небо,
і долі сплітають зірки у вінок.
Ніч чорним крилом, мов нефритовий лебідь,
накрила поснулого світу ставок.
Примарні кентаври у сивому лісі
гарцюють між сосен – античних колон,
І демон рогатий – погризений місяць –
іде на гулянку. Він одеколон
Розбризкав на себе. І єдинороги,
що грались у хованки з лісовиком,
Прибігли і стали обабіч дороги,
бо сплутали пахощі із коньяком.
І світять очима, і б’ють копитами,
і просять, щоб хтось дав їм хліба із рук!
А десь в далині, там, де сяє хатами
село, по полях пробіга басаврюк -
Спішить до русалок, в болото, на танці,
на пару з водяником втнуть гопака.
На озера, кригою вкритого, таці
його вже компанія мавок чека.
І я серед казки спішу до домівки!
Хоч пензель хурделиці змінює світ,
Та він серед срібного мороку цівку
лишає шляху, дозволяючи зліт…
25.01.2011 СП №11101251019
Овочеві асоціації.
…Огірки у огудинні -
наче зв’язаний Гудіні.
Замасковані у листі,
мов десантники м’язисті,
зачаїлись гарбузи.
Кришталевої роси
окуляри на носи
зодягнули помідори.
Прикидаючись, що хворий,
чорнобокий баклажан
спить в кущі немов кажан!
Пера довгі у цибулі,
мов на крилах повітрулі.
Кров землі тече стрімка
в жилах гички буряка.
У разок, немов перлини,
згуртувались капустини.
Морква – справжня пацифістка,
поховала списів вістря!
А картопелька для гульок
зодягла ковтки із кульок.
Так в казковому городі
урожай багатий родить…
29.01.2011 СП №11101293024
Вечірнє фламенко.
Написано і читається на ритм танка.
…У блакитному озері неба
Танцюють рожеві фламінго
Між хмар – пустотливих зебр -
Вогнистий танок фламенко.
І сонця бринять кастаньєти,
А вітер плеще в долоні,
Солов’ї-кантаори квартетом
Повітруль будять в лісі сонних.
Світ фарбує калиновим соком
Танцюристів вечірніх коло,
Ніби краль струнких та високих
Землю вкрили bata de cola…
Кантаори – співаки фламенко.
Вata de cola – плаття танцівниць фламенко.
01.02.2011 СП №11102010061
Вечір для польоту уві сні.
…Лабрадоритове небо.
Вітер пахне теплом.
Щось пригадався небіж.
І накотив облом.
Місяць - блискуче сольдо -
Звабив комах рої.
Кіт серенаду сольно
Подрузі нявкнув своїй.
Вечір – бандит і мрійник –
Волю до дій краде.
Тиша в полон снодійний
Серце моє веде.
Вип’ю повітря келих,
Перелічу зірки,
І полечу, як джмелик,
Чорні шукать дірки…
06.02.2011 СП №111020610641
Хмари
…Хмари, павичевими перами,
На неба тлі паперовім,
Розмальовують, мов кераміку,
Обрій сонця вогнем кольоровим!
Там фігури, немов з апокрифів,
І гарцюючі коні скіфів,
І картини із ієрогліфів,
І титани із грецьких міфів!
Там дракони, мечами рубані,
І обіди гостинні звані,
Кораблі у широкій гавані,
І пустеля в небесній манні.
Розлетілися хмари перами –
Вкрили крилами світ серафими!
І емоцій словами гарними
На пергамент упали рими…
18.02.2011 СП №11102186567
Замерзло небо
…Замерзло небо. Вилиняли зорі.
І місяць став - манюсінький і кволий!
А вітер креслить стіни - лепрозорій
будує ніч, як прихисток, де болем
заповнені ущерть спочинуть душі.
Дерев кістки, відділені від плоті,
чорніють у мовчанні непорушнім,
мов мумій пальці в синяві і злоті.
Холодні тіні світлом, наче в моргу,
приклеєні до льоду. І примари
вилазять з димарів, спіральні морди
до неба тягнуть - прагнуть з’їсти хмари.
Та опівнічна туга не здолає,
нездатна буде вкрасти в мене серце!
Бо й через морок зірка долі сяє,
і в безгомінні - звук мажорних терцій!..
16.02.2011 СП №11102165069
Додайте спецій
Пейзажно-гастрономічний жартик.
…Дощ воду ллє у горщик світу.
А хмари снігом дрібку солі
Докинуть. Чисту і помиту
Насипле день людей-квасолю.
Борщ зануртує, і машини
Гарненько варево змішають!
І золотисті цибулини
Покришить сонце. Поспішає
Незнаний хтось зварити страву,
Де ми – один із компонентів.
Тож ви, читач, довершіть справу –
Додайте спецій-компліментів…
10.04.2011 СП №11104108155
Інфляція
Пейзажно-фінансовий жартик.
…Прийшла інфляція – кульбаби
зміняли золото на вату.
Тепер підуть - мов курка Ряба
у суп - їх голови на страту.
«Кульбабо-банк», збанкрутувавши,
за вітром виведе активи –
Насіння висіє найкраще.
А всі борги – розмиють зливи…
20.05.2011 СП №11105206939
З вікна потяга. Ранок
Пейзажна лірика у стилі реп. Ранкова вправа для відпрацювання дикції. Як завжди – трішки з перчинкою…
…Баском виспівують колеса колискову,
Ранкових сутінок біжить німе кіно.
І міст опори, як Пегас свої підкови,
Притис до дна ріки залізним полотном.
Мов у пологах розриває обрій сонце!
Із піхви ночі вислизає помаранч -
Багрянородний цар, омитий кров’ю. Трон свій
Колись він спалить, як безжалісний тиран.
І сірі пелени туману – мокрі миші –
Своє фарбують хутро хутко білим днем.
І змахом крил за мене вірш оцей допише
Суворий ворон з другом - вранішнім дощем…
16.03.2011 СП №11103160596
З вікна потяга. Вечір
…Сідає сонце. В опіках рожевих
і в омертвілих плямах сірих хмар
вмирає небо. З грацією лева,
що йде на здобич, рухається твар
нічних туманів - мороком драглистим
повзе полями з заходу на схід.
І у пащеці лезово-іклистій
її щось бродить, наче дикий кіт
гуляє в чорних хащах. Бані церкви
укрило вогким тліном. Це упир
що наче й неживий вже, та й не мертвий,
веде на цвинтар відьом на шпацир.
І темрява у очі гіпнотично
вливається мені через вікно.
Життя скінчилось? Ні. Теоретично -
це просто світло вимкнув хтось в кіно…
16.03. 2011 СП №11103160604
Пророцтво про весняних прибульців
Навіяно в квітневих мандрах.
…Сів зореліт весни на землю.
Виходить ліс з анабіозу.
Горить трава на схилах - кремній
Вогонь куштує. Голомозі
Стоять берези, ждуть скафандри.
Сигнал до Кастора шлють сосни.
І річка звивистим меандром
Тече у розвідку. В окопи
Сховалось поле і накрилось
Стерні сухої маскхалатом.
Периметр висадки прикрито!
Тож опір марний! Бо гармати
Весни смарагдами бабахнуть -
Кохання вірус людство скосить.
Спасуться двоє – я і Бахус.
У нас є схрон і ліки-роси…
04.04.2011 СП №11104049515
Живиця
…Мов би живиця з вишні
Вечір залив ялини.
Він у живих не лишить
Нікого! Тому я лину
Подумки вслід за світлом
У край, де зима – примара.
Гасять вогні на вітах -
Чи мрії? – похмурі хмари.
Вітер, мов долі крейду,
Паморозь стер додолу -
Пише він лист до Фрейда
Про зірку рожево-голу.
Людей пробігають тіні,
Зодягнені в муки звірів.
Крізь сутінок жорна сині
Я змелюю зерна віри.
І вливши молитви воду
У борошно те містичне,
Лишуся чекати сходу!
Щоб сонце, у колі вічнім,
Розжарило неба печі
І випекло паску ранку!
І туги у серці вечір
У барвах згорів світанку…
26.02.2012 СП №11202267049
Суміш емоцій від творінь Дивного Архітектора
Літо, Барселона, Гауді…
…Лілеї чорно-чавунні
У лозах бетонно-сірих -
Застигле німе відлуння
Прохання без сили віри.
На звивах їх сонця відблиск -
Немов би наліт із сірки,
Чи, може, як долі вибрик?
І пахне на спеці гірко
Розжарена мідь зелена.
На баштах дрижать потвори,
У мареві теплім вени
Їх здулися. Та хоррору
Не вийти крізь теплу смальту
На волю. Бо хмари білі
Торкаються довгих пальців
Святішої із Фамілій.
Крізь лапи-стовпи стоноги,
Що йде за драконом в літо,
В майбутнє нас кличуть ноти,
Де Гауді довго жити…
23.05.2011 СП №11105234910
Поле. Сніг. Вечір
…Пливу в снігу. Мов нитка Аріадни
Чиїсь сліди ведуть крізь заметіль.
Як пропадуть вони, то безпорадний
Лишусь у кризі. Паморозі цвіль
Лице укриє, вітер спеленає
У холод серце, згасне жар бажань.
І охоронець-місяць з вежі гаю
Байдужо глипне, не відчувши жаль,
На труп промерзлий. Віхола засипле
Те, що було людиною колись.
Та я ще йду! Хурделиця захрипла
На шлях мій стелить сніжний падолист.
А синьо-чорні тіні-вовкулаки
Ждуть слушну міть, щоб вигризти з грудей
Смиренну душу! І тоді де раки
Зимують взнаю. Сонце, ледь руде,
Згоріло вщент, лишень жевріє попіл.
Але останнім променем в селі
Відкрило очі хатам. І циклопи
Їх вікон мапу шлють мені в імлі!
Тож я дійду, рятуючись від згуби,
Пірну в тепло домівки, чай наллю.
І сяду, взявши зошита, під грубу,
І у вірші тривоги всі спалю…
26.01.2012 СП №11201267705
Смачне пияцтво
…Поклало сонце
голову
на хмари
І спочиває,
мов
бордоський дог.
І, наче дим
від цигарок
у барі,
Укрив немите
місто-стійку
смог.
Каштани гублять
шріт голів
колючих,
І сиплють з неба
попіл
ластівки.
Дими із труб -
гладкі
тіла гадючі -
У шлюбній грі
змотались у
клубки.
Дощу краплини
вітер
у коктейлі
Змішав з ірландським
віскі
квітів лип.
Я вечір п’ю,
немов
смакую «Baileys».
У це пияцтво
я по вуха
влип…
24.06.2011 СП №11106242936
Вершкові сльози
Жартик у стилі реп про події, коли було не до жартів. Коли течуть сльози і нічого не бачиш, то недовго і повторити долю Берліоза, для якого Аннушка вже розлила олію…
…Вершкові сльози я розмазав по обличчю -
Тополі пухом лізуть в душу через ніс!
Уздовж дороги «ескімо» їх, на узбіччя,
Немов би Дід Мороз із півночі приніс.
Я вже мов муха у тенетах того пуху!
Чи, може, штангою придавлений качок?
Не знаю, як і пережить таку «непруху» –
Я вийшов з дому і забув носовичок!
Одна розрада – є про що створити віршик,
Тепер в історію я точно увійду!
Хоч, може, і не серед кращих, а найгірших,
І то лишень, як під трамвай не попаду…
30.05.2011 СП №11105307175
Світ на скибки
…Крізь хмари сонце ріже світ на скибки,
І вечір сік пускає мов кавун.
А чи то місяць ллє з ковша чавун,
Як рогом вгору вивернеться дибки?
І перші зорі – космосові трибки -
Повільно крутить всесвіту двигун.
Крізь хмари сонце ріже світ на скибки,
І вечір сік пускає мов кавун.
І у будинку маковіє шибка,
Яку цілує вітер-веселун.
І кличе ніч, чаклуючи, цвіркун -
На порох тре чар-зілля в крилах дрібку.
Крізь хмари сонце ріже світ на скибки,
А Велес віршів шле мені табун…
АВbа аbАВ аbbаАb
30.06.2011 СП №11106305258
Графоманська погода
…Зі стріхи цівками вода струмить додолу.
Дощ землю бісером вкрива повільно, кволо.
Світ – наче стіл, а хмарне небо – скатертина.
Життя завмерло, і хвилина – як година.
Палають жаром замість сонця чорнобривці.
Людей калюжі-пастки ловлять мов мисливці.
І як не зміниться погода ця погана,
То я повільно обернусь на графомана…
17.08.2011 СП №11108174466
Маковії зачинили двері літу…
…Маковії зачинили двері літу,
і на клямку їх закриє завтра Спас.
І замовкли у чеканні перельоту
всі птахи, бо вже підходить туги час,
як полинуть у краї вони далекі,
та ж не всі із них повернуться назад!
Сонце жовте, мов сметана в неба глеку,
у бурштин перевдягати тихий сад
почало неспішно, наче мертве тіло.
Вітер саван розгортає на траві.
І стрибок останній з вітів загорілі
груші роблять у калюжі дощові.
І замурзані у сірім пилі хмари
потяглися із північних пасовиськ.
А без їжі-спеки натовп літніх марив
геть охляв і втік на теплі острови
у безмежних водах сивих океанів.
Я у вирій відлетіти хочу теж -
маю крила. Хоч вони короткі й драні,
та в духовних мандрах я не знаю меж!
Тож повіюся в небесні височіні,
полечу кудись на південь за теплом!
Загублюся у морськім аквамарині,
мов метелик у колекції під склом!
І, забувши Богом дану особистість,
розчинюся десь між ангельських хорів.
Я не стлію у землі опалим листям,
бо завчасно в барвах осені згорів!..
18.08.2011 СП №11108185085
Напівсонний вірш із запитаннями
…Зірки у душу заглядають,
мов лікар дивиться у горло.
Який, цікаво, вигляд мають
мої бажання, що десь кволо
у грудях борсаються сонні?
Співає півень. Мабуть, третій.
Двох перших з’їли вурдалаки.
А цей - мій сон підбив на злеті.
Що ж, на прогулянку собаку
тягну на двір. Слиняве щастя!
На небі ніч. Чи ж ніч на небі?
Чи крізь дірки зірок, як сито,
сортують ангели ганебні
діяння наші? Вічним світлом
залито неба бік зворотній.
А дуже добре видно пробу,
що нею мічені мерзотні
чи підлі вчинки? Ох, до гробу
мене доводить цуц стрибками!
Галльо, собако! Марш до дому,
Чи йди до бісової мами,
створіння, що не знає втоми!
Навіщо ти надгризла місяць?!
І хто тепер за це заплатить?!
Хутчіш тікаймо! Не барися!
То, може, встигнем ще поспати…
0209.2011 СП №11109021399
Вечеря вечора
Епічна гастрономія.
…Змішало небо пурпур і лимон,
Бузок, тим’ян, корицю й трохи перцю.
І балдахін із суміші на трон
Зіткало, щоб почив могутній герцог –
Багрянородний вечір-зоресяй,
Що між вітрів – своїх веселих пажів -
Кларети п’є останніх сонця сяйв,
І поміж зір смачну печеню смажить.
Та чорна ніч, убрана в оксамит,
Поштиво пана ковдрою вкриває.
Вечерю скінчено! І рівно через мить
Зімкне повіки обрій небокраю…
08.02.2011 СП №11102081060
Сонце кров’ю стекло…
…Сонце кров’ю стекло.
У багрянець вдяглися будинки.
Сяють вікна-рубіни
мов на рибках червоних луска.
Боже, небо ж яке!
Пляшку вилили ангели синьки
На кульбаби і ружі,
золотистий додавши мускат.
У верхівках дерев
облаштовує сідало вітер,
Щоб не впасти додолу,
коли ніч його темна приспить.
Я ловлю почуття,
і вкладаю у вірш поміж літер.
І спішу, щоб устигнуть,
доки пурпуром вечір горить.
Так гербарій колись,
у дитинстві, робив я із квітів.
Через смерть намагався
зберегти їхню довше красу.
А коли зрозумів,
що гармонія є лиш у світлі,
То тепер тільки в слові
бережу світу божу росу…
03.09.2011 СП №11109035408
Запах конопель
…Як гостро і солодко пахне коноплями
Вечір опісля дощу!
Я соком листочка, у крапельках втопленим,
Пальці собі намащу.
І спогад спливе, як в дитинстві на цвинтарі
В піжмурки в заростях грав.
І хвацько ми з другом збирали, мов митарі,
Роси на ноги із трав.
І з прожилок листя бузку заворожено
Мапи плели наших доль.
І ноти протесту сороки стривожені
Нам посилали з тополь.
Дитинство давно між хрестами поховано -
Друзі пішли із життя.
Тож тоскно в душі, коли згадую схованку,
В котру нема вороття…
14.09.2011 СП №11109149193
Осінні спостереження
… Осінь, мов копіїст,
робить з літа картини підробку,
Добираючи фарб
несумісні зовсім кольори.
Хром та кобальт кудись
заховавши, мабуть у підсобку,
Маже охрою так,
наче світ вже у пеклі горить!
Пензлі миє в дощах,
а брудну воду лиє у небо,
Де вона застига
неохайними купами хмар.
Одягає земля
маскхалат, щоб прибульці з Денеба
Не змогли на поля
нам скидати космічних примар.
Замість буслів стирчать,
жаб чекаючи, баштові крани,
Що, стуливши дзьоби,
ловлять ніздрями подих вітрів.
І у хакі вдяглись
вояки-ветерани - каштани,
У скорботі тяжкій
поминають загиблих братів.
Щось у світі таке,
що полотна нагадує Босха, -
Наче й гарно, але
є таємний тривожний підтекст.
Я дивлюсь у вікно –
бачу мертвих. І робиться тоскно.
Де б родзинку знайти,
щоб емоцій приправити кекс?..
19.09.2011 СП №11109196271
Кривавий вечір
…Сонце – мов миска крові
на прозекторському столі.
Тягнуться пурпурові
пасма, аж до землі,
мертвого хмар волосся.
Обрій живіт розтяв
вечору. Голомозий
місячний автоклав
стерилізує леза -
гострі комет хвости.
Ними розріже ребра
ніч у старих мостів…
27.04.2011 СП №11104272431
Не читай цей депресивний вірш...
…Сірими крилами вкрила депресія
Міста осіннього день,
Мов налетіли грифони із Персії,
Сонечко зжерли руде.
Тихо, немов по перепічці пліснява,
Лізе туман по дахах.
Листя з дерев, утомившись від тісняви,
Кається долі в гріхах.
Десь у цю мить суїцид відбувається,
В когось болить голова, -
То безнадія в повітря вливається,
Смерть починає жнива!
Кришку труни зачиняючи вечором
Дня догоряє сірник.
Вулиці міста із ніччю катетером
З’єднує місяць-різник.
В сни до людей увірватись готовий вже
Марень тяжких легіон.
Путь їм таємну для наступу викаже
Марса червоний піон.
Все! Припиняю писати я віршика –
Скоро впаду ж у маразм!
Бо у словах його є якась містика,
Зло тут відчуло оргазм…
03.11.2011 СП №11111037334
Розпусний вечір
Пейзажно-еротичний жартик.
…Холодно. Місяць, крізь хмар катаракту,
Дивиться в місто мов око бика,
Що у бажанні статевого акту
В стаді потрібну корову шука.
Хитрі вітри-сутенери зненацька
Одяг здирають з тендітних жінок,
Щоб пронизати брутально-хижацьки
Їхні тіла аж до самих кісток.
А горобини в солодкій знемозі
Віти, мов ноги коханці, сплели.
Тож для перелюбу їм на дорозі
Дощ простирадла калюж постелив.
Сцени розпусні з вікна споглядаю,
Поруч сидить Купідон-жартівник.
Файно у всесвіт він стріли пускає,
Наших таємних бажань чередник…
19.12.2011 СП №11112190276
Осінньо-блюзові спогади
Цей вірш було складено під впливом музики з пісні Олександра Розенбаума «Вальс-бостон». Що і позначилося на ритміці твору. Вибачте, як буде складно сприймати. Я й сам перечитати цей вірш можу тільки тоді, коли у голові звучить мелодія. І навіть не сама мелодія, а якась імпровізація на її тему…
…На землі кленовим листям інкрустацію
Уостаннє вправно виконала осінь.
В горобців, що жовті диво-декорації
Споглядають тихо, мерзнуть лапки босі.
А музика-вітер ті прикраси бронзові
Змішує мов скло в калейдоскопі.
Тихо він між нот мелодій ніжних блюзових
Сум за літом пустотливим топить.
Ми блукаємо по парку і за руку ти
Міцно, мов дитя, мене тримаєш.
Чи птахи лякають чорні? То від круків тих
Я тебе в тепло цілунку заховаю!
Захищу тебе, кохана, від дощів сумних,
Від туманів ранніх злої ностальгії!
Зачекай, і діаманти подарує сніг,
Тихо ними він твої прикрасить вії.
На землі з кристалів льоду викладе мороз
Про кохання пісню в звивах дивних літер.
І в мелодії останню ноту - віртуоз! -
Візьме в подиху найлегшім сивий вітер…
26.12.2011 СП №11112261381
Джихад весні
…Берези хіджаби зелені вдягли,
Замислили, мабуть, джихад.
На стовбурах сосен потьоки смоли -
То пластику вклали заряд
Шахіди стрункі у свої пояси.
А сливи - бацили пилку
Мішають в нектар. І медовий ясир
Захоплюють бджоли з бузку.
Смарагдовий прапор на полі лежить,
Перетин доріг – мов шаблі.
І сонце у фетві говорить, що жить
Лиш місяць весні на землі…
02.05.2011 СП №11105026116
Впало місячне яйце
…Впало місячне яйце
На нічну пательню неба.
Сіль зірок додати треба!
Та обсмажити сальце
Біло-жовтих хмар північних!
Взяти селищ пампушки
І розкласти на рушник
України феєрично.
Вітру дати завдання -
Хай з Дніпра старої бочки
Хрумкітливих огірочків
Набере не навмання!
І дощі хай вцідять хитро -
Щоб не звідала жона,
Бо то сила руйнівна! -
Оковитої півлітру.
І усі забувши чвари,
Наливаймо повні чари!
Доки ніч чудова лине,
Світ нас кличе на гостину…
11.03.2012 СП №11203116922
Весняні весілля
Жартівлива пейзажна замальовка-вправа. Амфібрахій.
…Оновлює одяг природи весна,
Бруньки розпаковує вітер-вантажник .
І сонячна швачка гаптує уважно
Білизну на вишнях з тонкого сукна.
І бджоли парують дерева мов свахи
Під марш Мендельсона, що грають джмелі.
І кіт від кохання зовсім захмелів -
Він кішку цілує у шию без страху.
А дощ молодят омиває в сльозах,
Мов матір стара на заручинах доні.
І ніжно цілує в заквітчані скроні,
Хоч гнітить їй серце самотності жах.
Круки, неуважно рахуючи посаг,
Складають подалі його від калюж.
І подружки-сливи, бліді від жалю,
Вербі розплітати лаштуються косу.
А я, захмелілий, на лаві сиджу
І наче етнограф описую дійство,
Як йде у природі торгівля за дівство.
Не лайте, якщо перетну десь межу…
26.04.2012 СП №11204265230
Дивна весна
Еротично-хуліганський жартик.
…Дзюрчать струмки. То воду ллють амури –
Баласт зливають перед злетом в небо.
В отруті мочать стріли - шури-мури
Пошлють в серця, як Афродіти кредо.
Коти на кішках вчаться камасутрі,
Займаючись вокалом у перервах.
Хоч їм зима, як міль, поїла хутро,
Та їх шаленство – мов синів Мінерви.
А півень хоче виступити в цирку –
Він, як гімнаст, на курках робить вправи.
І, мов дантист, що ставить пломбу в дірку,
В стрибку не схибить вліво чи управо!
А квіти бджіл чекають нетерпляче,
Приймаючи найбільш звабливі пози.
Бо так бажають ніжностей телячих,
Що жертвують за них пилок - свій мозок!
Отак весна, гімнастка-акробатка,
До вправ фізичних кличе всю природу.
І ти, читач мій, випивши гербати,
Піди і збільш чисельність свого роду…
22.02.2011 СП №11102225951
Вечірній тест на збочення
…Сонце, мов батискаф з горобини,
Тоне в морі варення калини!
Хмари – фрешу морквяного піна –
Те занурення хвацьке не спинять.
Вітер бігає тихо по спині,
Мов манюсінькі мишачі лапи,
Коли лізе звіря по бантині,
Щоб зробити яку-небудь капость.
А кульбаби у сейфи зелені
Золоті заховали дукати.
Місяць, зорі набравши у жмені,
Час попутав – іде засівати!
Видно в космосі холодно дуже,
От і «збочився» він, бідолашний.
Та, можливо, то я - хворий, друже?
Бо так бачу я вечір вчорашній…
01.05.2011 СП №11105010759
Сумні глибини океану
Емоційна замальовка.
…Десь у глибинах моря сиво-чорних
Блукає кракен. І бездумна вічність
Горить вогнем жадоби у потворних
Його очах. І лють непересічна
Могутнє тіло рухає крізь води.
Йому пісні виспівують ундини,
Вигойдують його у хвилях звуків,
Що десь блукає мертва бригантина,
І екіпаж її на вічні муки
Приречений. Сумна ж бо пісня-ода.
А восьминога в мороці чатують
Плямисті ягуари – кашалоти.
Ніхто не певен, хто кого скуштує,
Передбачати – то не їх турбота,
Хоч їх двобій – життю одному кода.
Хай бог морів вирішує їх долю -
Хто з них піде на дно морське, у спокій,
А хто іще залишиться в юдолі
Жертв і мисливців, аж до тих пір, доки
Сам Посейдон йому не скаже: «Годі…»
13.06.2011 СП №11106134185