Соловейко когось зве,
Кличе без упину.
Пахне сіно лукове,
Як же пахне сіно!
Це, можливо, уві сні
Сниться серед ночі:
Показалися мені
В травах твої очі.
Так було уже колись,
Літо пам’ятаю.
Юні роки пропливли,
Назад не вертають.
Пахне сіно лукове,
Як же пахне гарно!
Соловейко хай не зве,
Не дозветься, марно. 1969