Так не можливо більше жити
Кожної хвилини ми чуємо, як наша влада здолала хаос за два роки, а тепер все буде набагато краще, але це все тільки слова, ми реально бачимо, що людям жити стало гірше чим було. Хочеться кричати на увесь світ: схаменіться «правителі», куди ми котимося, невже не болить душа за майбутнє покоління, як їм виживати. Нові «реформи» - це смерть для нашої держави.
Ми двадцять років незалежна та самостійна держава, але нам усі підказують, що ми повинні робити, вступати до Митного союзу,чи ще кудись…Тут напрошується висновок, а ми самі, що не можемо визначитися, що потрібно для нас і коли навчимося працювати для держави,а не для особистої користі і без «відкатів».Не можливо змовчати про освіту, ЗНО- що це? І кому це потрібно? З цього один висновок, неграмотними людьми керувати легше, ніби отарою овець. Ми ніби кролики піддослідні, влада розробила реформи, тобто програми винищення своєї нації. Пенсіонери ледве зводять кінці з кінцями, можна сказати не зводять, бо на ліки не вистачає коштів. Не можна мовчати про самогубство підлітків, тому що секції не доступні і в сім’ях не має затишку та комфорту, бо вся родина зайнята полюванням за грошима. Основна частина молоді залежні від наркотичних засобів та алкоголю. Куди не кинь, скрізь безлад і розруха,змін в кращий бік не видно. Олігархи наповнюють свої гаманці, коштами з проданих державних підприємств і ніхто не може зупинити цей жах, але на мою думку, ще залишилися небайдужі люди за свою державу, за свою квітучу Україну, і не продадуть на виборах свій голос за п’ятсот гривень.
Так не можливо більше жити, потрібно не мовчати, виходити на майдан, піднімати молодь, бо саме вона наше майбутнє. Потрібно забути приказку,»моя хата з краю нічого не знаю». Від нас залежить все, тільки ми можемо змінити наше життя. Ми господарі своєї держави!