Що вона залишила?
Від кого завжди ховалась?
Куди пішла, нервова й безкрила?
І хто тепер у неї коханець?
Що вона пам’ятала?
І що забути їй довелось?
Може ту втому, що проростала,
Колоссям пшениці в вогкому волоссі?
Якісь дзвінки і недбалі медсестри,
(Недбалі, звісно ж, не з своєї вини),
Тишу і потойбічні оркестри,
Що покидали її сни,
Затертість старих платівок й думок,
Гарячі спогади, щасливе літо,
Дихання шкіри, губ закуток,
І не розбавлений соком біфітер,
Це те, що вона залишила,
пусті листи,
Осінні марення, ранкові зливи,
В яких поволі починаєш плисти,
Проте, навіть це не важливо,
Фото на згадку, малюнки на кедах,
Те, що ти любиш, щось незбагненне,
Пару жетончиків для турнікета,
Головне, що вона це лишила для мене.