КВМ
Україно - краю милий,
Чим ти завинила,
Що в краю твоїм багатим –
Доля нам не мила.
Людям жити стало тяжко,
А нива багата,
То шахраї так керують –
Дурять мого брата.
Хто ту ниву обробляє,
Держить свого плуга,
А додому прийде-тяжко –
В хаті лише туга.
На заводі робітник,
Кує ,точить, варить,
На базарі спекулянт –
З нього шкуру править.
Біля печі ненька мила,
Не зна, що готовить,
Щоб купити кіло м`яса –
Сама гола ходить.
Гола ходить, голі діти,
Мерзнуть, як котята,
В телевізор ті шахраї,
Обіцяють свята.
Обіцяти так навчились,
Брешуть і понині,
Щоб народ гнув шию справно
У багні мов свині.
Керівник – той справно гне,
Касу до кишені,
А народу з під тишка,
Крутить біля скроні.
Нас за дурників вважають,
Обіцянки плещуть,
Сім десятків правували,
Тай по нині брешуть.
Тяжко й гірко вже дивитись,
У трибун ті танці,
Що народ весь вік мордують,
Народні обранці.
В телевізор рай малюють,
Базікайте - воля,
А в крамницю якщо зайдеш,
На прилавку дуля.
Як ту сесію дивитись,
То у залі густо,
А машину якщо маєш -
То у баку пусто.
Самостійність здобули ,
Про Бога згадали,
Між братами посварили
На бійку послали.
Демократією всюди,
Нам у носа тичуть,
А газети такі стали -
Що не кожний купить.
Та й в газетах теж нудьга,
А бо ж так закрутять,
Все про секс та про царя –
Воду лише мутять.
Комуністами були,
Тепер демократи,
Народ нині вбогим став –
А ВОНИ багаті,
Гей народе схаменись,
Хватить нині спати,
До небіжчиків добрались –
Різку треба брати.
Нам запроданців прогнати,
Що нами торгують,
Плещуть – лещуть язиком –
Нами ворогують.
Як на те була би воля,
Дати їм по пиці,
Й демократів самозванців –
Скупати в багнюці.