Заплакала осінь рясними дощами,
Затьмарилось небо під вагою хмар,
И листячко жовте летить над містами –
Розкидує осінь свій змоклий товар.
Гей, літо! Де ділося ясне, безхмарне?
Де ділися добрі й погожії дні?
Хіба ж то так можна, із нами, безкарно?
Отак відступить, без ніякой борні?
В калюжах глибоких умиті майдани…
Заплакана осінь із сірим дощем…
Дерева скидають із листя кайдани…
І ми із тобою – під старим плащем…