І знову дощ сльозами б'є у шибку.
Хоч літо вже,та тоскно на душі.
Далеко десь сумує,плаче скрипка
І синя даль малює міражі
Мені б камін і філіжанку кави,
Затишне крісло й тихий смуток дня;
Та місто кличе- з ним у мене справи.
Біжу в обійми вулиць.Навманя.