На фотографии: автор в Израиле, в Галилее, 7 ноября 2004 года.
УРОК ЖИТТЯ
Дивлюсь в чужому краї телевізор, -
І дещо намагаюсь зрозуміть.
Раніше я й не мріяла про візу...
Цей край лиш проклинала кожну мить.
Колись почула я німецьку мову
На набережній мирного Дніпра,
І ненависть прокинулася знову, -
Пробачить наших жертв я не могла.
Та доля вчить нас діяти священно:
Веде до ворогів в критичну мить,
Щоби відкрить людині откровення,
Щоб істину могли ми зрозуміть.
Народи світу всі жадають миру.
І воєн не бажають матері.
Лише брудні політики-вампіри
Завжди нажитись прагнуть на війні.
Закони діалектики в Природі... –
Нічим не можем ми їх замінить.
Посіймо радість, доброту в народі,
Щоб жити мирно, вірить і любить.
* * *
Коли було б потрібно вибрать друга
Між грішно-покаянних чи святих,
Я б вибрала між тих, хто знав наругу,
Між грішників, хто усвідомив гріх.
Урок життя, тяжкі випробування
Мене б учили як у світі жить,
І усвідомить силу покаяння...
Прощать, навчитись вірить і любить.
Знайдуться ті, хто вибір мій осудять,
Говорячи поміж собою зле.
Так само між країн, як поміж люду,
Я вибрала, Німеччино, тебе.
* * *
Коли збиралася в чужі краї, -
Одне я відчувала: треба!
Чи покарання,чи потреба?...
Просила: «Доле, підкажи мені».
Все сталося в житті, мов уві сні,
Неначе в казці чародійній:
Послав Бог друзів і надію,
Дав силу, радість, доброту мені.
* * *
Я філософські згадую закони...
Вже й не запитую себе: "За що,
Чому ти , доле, ставиш перепони?",-
Бо за життя зароблено всього...
Все чітко злагоджено в цому світі, -
Немає випадковостей ніде.
То що робить: чи у сльозах прожити,
Чи танцювать, коли журба прийде?...
Закон всесвітній тяготіння діє, -
І не дарма я опинилась тут.
"Для чого?" – лиш запитувати смію.
-Щоб кращий витанцьовувать маршрут.
* * *
Співають, дзвонять, дзвонять дзвони,
Священним звуком омивають простір.
І духів злих у пекло гонять,
А звідти, знаєм, вибратись не просто.
Злий дух згоріти має в пеклі,
На Землю не вертаючись ніколи.
Брудні його діла запеклі,
Мов двірники, з Землі змивають дзвони.
* * *
Крізь вікна липи пахнуть медом.
Пташиний хор, немов хорал...
Розписувать нема потреби.
Хто з нас в цей рай не потрапляв!
Цей рай нам шле сама Природа,
Дарує щедру благодать, -
Як мати, для людського роду
Готова всю себе віддать.
УЧИТЕЛЬ
З»явився він, неначе Бог, -
У сяючому ореолі.
І ніби то було не в школі,
А йшов на Небесах урок.
В очах, що осявали клас,
Відразу танула неясність.
Вогонь його очей прекрасних
В ті дні зачарував всіх нас.
ТЕБЕ, МАРІЄ, ПРОСЛАВЛЯЄ СВІТ
Співа орган, довколо кличе дзвін...
Дахи церков торують шлях до Бога.
І ця цілюща,праведна дорога
Несе тобі, Маріє, свій уклін.
Чужою мовою ті молитви
Нарешті в Мюнхені я зрозуміла.
Життя даруєш Духові у тілі, -
Для людства - втілення Природи Ти.
Дух вдосконалюючись на Землі,
У Дім Небесний до Отця вертає
Через світи космічні і безкраї
Вогненно-чистим завдяки Тобі.
ГРЮС ГОТТ
Тебе вітаю я, Німеччино: «Грюс Готт!»
Лягли у терніях шляхи твої розлогі...
Багато маєш труднощів, турбот
За те, що збочила колись з дороги.
Зміцнів, омився в покаянні твій народ
В співдружності різноманітних рас і націй.
Тебе вітаю я, Німеччино: «Грюс Готт!»
Живи в достатку, в мирі. Без дотацій.
ДО ДОЛІ ВЛАСНОЇ РЕДАКТОРОМ НАЙМУСЬ
Відомо, - доля в кожного своя, -
І не відмовиться, не замінити...
Якщо важка, як з нею вік прожити,
І з ким порадитися мала б я?...
До долі власної редактором наймусь.
Наймусь, можливо, за мізерну плату, -
Чи гідну згодом матиму відплату?...
За копійки редагувать візьмусь.
Журбу веселістю я заміню.
Я ворогів любитиму, як друзів.
І народившись наново у дусі, -
Із смерті в життя вічне перейду.
М О Л И Т В А
Благослови, Господь, того, хто може
Покаятись і усвідомить гріх,
І тих, хто в покаянні допоможе
Прощенням і молитвою за них.
Не допусти майбутнім поколінням
Спокутувать колись гріхи батьків.
Пошли, Господь, прощення і терпіння,
Любов і мир напротязі віків.
* * *
Я згодом в інший світ не боячись піду,
Бо знаю: житиму у Дусі неодмінно, -
У планетарну вічність перейду нетлінну,
Бо не прислужуюсь, - я Господу служу.