Золота мить
Не забула й досі я про тебе,
Хоч живу не в сірій я журбі,
Бачу, в тебе знову, наче небо,
У руках фіалки голубі…
Ніс мені із посмішкою літом,
Запах ніжний серце полонив.
Ти мені фіалковим тим квітом
Погляд завжди ніжив і п»янив…
Лоскотав пелюстками і листям,
М»яко пахли квіти золоті…
І життя здавалося барвистим, -
Розквітало все в моїм житті.
Гладив ніжно плечі і волосся,
Цілував і руки, і вуста…
Чи кохав, чи, може, так здалося, -
Але мить була та золота…