* * *
Все тупотіли поряд, все
Писати вільно заважали,—
І врешті устромив я жало
У те, що їхній сон верзе.
Прокинувсь я! Але вони
Не прокидалися ніколи.
Так тупотіли — аж хололи
Холоднокровні плазуни.
Розчавлять! А на всіх трутизн
Не стачить, як не пінься гнівом...
І тільки сонечко над жнивом
Дивилось весело з крутизн.