Всё расхищено, предано, продано... (Анна Ахматова)
Всё расхищено, предано, продано,
Черной смерти мелькало крыло,
Все голодной тоскою изглодано,
Отчего же нам стало светло?
Днем дыханьями веет вишневыми
Небывалый под городом лес,
Ночью блещет созвездьями новыми
Глубь прозрачных июльских небес,-
И так близко подходит чудесное
К развалившимся грязным домам...
Никому, никому неизвестное,
Но от века желанное нам.
Все розкрадено, віддано, продано,
Смерті чорної маше крило,
Все голодною тугою зглодано,
То від чого ж нам стало світлО?
Вдень парфумами віє садовими
Ліс під містом, як чудо з чудес,
Ніч вкрашає сузір'ями новими
Глиб прозорих липневих небес, -
І чудове підходить свідомо
До домівок розбитих, брудних...
Хоч нікому воно невідоме,
Та одвічно бажане для всіх.