Малюком слабким, немов стеблинка
Дуже часто хворий марив я:
"Мамо рідна! Спинка... Мамо, спинка..."
І тоді цілителька моя, -
Та рука жорстка, знайома, мила
Жар та біль мій гнала в небуття.
Щиро вдячний був я їй за силу,
Повертаючу мене в життя...
...Вже роки ті десь пішли в минуле.
І я не хворію! Майже ні...
Але й досі вірю: твоя чула
Рученька зарадить все мені.
То ж, коли якась життєва скрута
Душу смутком сповнює тяжким,
Я до тебе лину, щоб відчути
Захисток крила твого - руки...
...Чи ти чуєш, неню, свого сина? -
Крик німий мій спалахнув і згас.
Матінко! Погладь, кохана, спину, -
Знов нестерпно стало! Який раз...
Примечание: Автор приносит глубочайшую благодарность поэту-переводчику
талантливейшему и доброму человеку Олегу Омелянчуку за
великолепное творческое и любовное переложение моего
стихотворения "Руки матери" на родной украинский язык.
Творческая страничка Олега - http://www.stihi.ru/avtor/rinb0w