В житті шукають люди щастя,
Простого щастя, як іскра немов,
Простого, яке тягне у пропастя,
Простого, та швидкого, як любов
Стихія ця, напевно, найсильніша в світі,
І світ, завжди, тримається на ній,
Та після бурі, буде світло,
Кохання тепле, притаманне їй
Потрапивши у вир шаленої стихії,
Не в силах ми триматися, повір !
Не кожен зможе відродить надію,
Надію в те, що саме наш цей вир
І ті, хто вперше бачить це нещастя,
Вважають, що воно, невинне і просте,
Вважають, що воно, подарить їм, на противагу щастя,
Якби ви знали, яке воно гірке
Коли той погляд, буде мати зустріч з нею,
Коли надія заведе в любов,
І запитає: “Правда щастя ?”,
Хтось скаже: “Правда – не любов”
Автори: А.Тичина, А.Григорьев
05.10.2011 р.