З-за причілку хати виглянуло сонце,
Всипавши проміння яблукам рясним.
Задрімала мати, сівши край віконця,
Спогади до неї вкралися у сни.
В спогадах матуся - зовсім ще дитина,
На рум'янім личку посмішка блука.
З ярмарку приїхав тато. Як просила,
Хусточку привіз їй - радість то яка!
Час біжить так швидко, як літа дівочі,
Вже весну двадцяту соловей співа.
Танула в обіймах милого щоночі,
Хусточку коханий їй подарував.
Виростила діток, сп'ялися на ноги,
У світах далеких донечка і син.
Вкралися у серце мамине тривоги,
Присмак залишивши, мов гіркий полин.
Зрідка телефоном гомонить із ними,
Слухає внучаток, наче солов'їв.
Знає, що приїдуть десь на іменини,
...Хусточку, можливо, подарують їй...
27.06.2012р. 17:30
Для ілюстрації віршу використана картина
Малявіна Ф.А. "Девочка в белом платке"